Естетика верхнього писка

Фронтальна акустика у мене кочевала сильно і довго, поки врешті-решт не знайшлося таке поєднання розташування, орієнтації, частоти розділу, фази та частотного вирівнювання, при якому звукова сцена сіла на правильне місце. Тут-то і прийшла пора подумати про естетичні аспекти.

Початкова ситуація була такою: Фокалівські пищалки встановлені на пластикових обробках передніх стійок, причому в обробках вирізані отвори, які порівнянні за діаметром з корпусами ВЧ головок (без переднього фланця), а самі головки закріплені на гнучких сталевих смужках, щоб орієнтацію можна було змінювати. Після численних, але, завдяки такій конструкції, нетрудомістких спроб, потрібне положення було знайдено. Тепер його треба було увічнити.

Живих укорів було предостатньо. Ну хоч би цей приклад, установка на призовому Форді Ескорт з британських фіналів. (Деталі - тут)

Отже, вперед. Першим ділом від картонної труби підходящого діаметра були відрізані кільця, з зазором надягалися на пищалки, і поступово підганялися так, щоб прилягати, хоч не по всьому периметру, до обробки, а на іншому кінці - стати в рівень з передньою площиною пищалки. Де взяти трубу? У моєму випадку вона служила (колись) тарою для пересилки географічних карт поштою. Іншим джерелом, підозрюю, з більшим вибором діаметрів, можуть бути підприємства торгівлі, де продають килимові покриття, лінолеум, плівку тощо. Концепція ясна? У мене, до речі, така ж труба і в тунелях фазоінверторів використовується. Одна єдина карта активних тектонічних структур Північної Африки - а скільки користі людству!

Після підгонки отримані патрубки були прихвачені (не більше того) "Моментом" до обробок, а пищалки зняті і відкладені в сторону - від гріха. Тепер носієм безцінної інформації про заповітну орієнтацію осей ВЧ головок стали патрубки, закріплені на обробках.

Остаточне кріплення досягалося з допомогою автомобільної шпаклівки зі скловолокном (є у широкому продажу).

Тепер найцікавіше - надання елегантності формам. Одного разу спробувавши текстильний варіант, я його полюбив за технологічну витонченість і в даному випадку навіть особливо не міркував.

Перевага цієї технології перед іншими, заснованими на механічній обробці - у тому, що геометрично коректні, плавні обводи виходять самі собою, і дуже швидко. У цій роботі я використовував два обривки радіотканини (speaker cloth), що залишилися від якогось з минулих проектів. Взагалі ж можна застосовувати будь-яку розтяжну тканину, чим товстіша - тим міцніша вийде. Тканина закріплялася зворотною стороною на контактному клеї (продається в автоаудіомагазинах і так і так знадобиться при обробці).

Переконавшись, що тканина натягнута і прийняла однакову форму на обох заготовках, замішуємо смолу і пропитуємо. Смолу для такої роботи краще брати фірмову поліефірну (магазини автоприладів, наприклад AGA - є один на 2-й Фрунзенській, є ще десь). Вона менш в’язка, ніж мила серцю епоксидка, і краще пропитує, а якщо не сильно промахуватися з пропорцією при додаванні затверджувача - то й "встає" швидше, за годину якусь. Пропитувати треба все, крім середини майбутнього отвору під пищалку - там все одно потім вирізати, по непропитаній тканині легше буде.

Після затвердіння смоли міцність вийшла цілком достатня для будь-якого розумного поводження - як наслідок, порівняно товстої тканини. Один талановитий житель сонячної Чухоні описав свій досвід застосування такої технології, так він пішов і купив жіночі колготки. У його випадку потім довелося накладати ще склотканину - в колготках яка держава - видимість одна....

Перед остаточною обробкою я пройшовся по всій поверхні звичайною двокомпонентною шпаклівкою, при цьому в основному треба було згладити місця переходу від тканини до обробки (показано стрілками) - щоб утворена ступенька не була сильно помітна. Якби передбачалося потім готові панелі фарбувати - довелося б лихо повозитися з виведенням поверхні, але оскільки я заздалегідь зорієнтувався на вінілову обробку, можна було взяти шкурку позліше і завершити все за лічені хвилини. Одночасно зі шліфуванням лицьової поверхні треба зняти (спиляти/зрізати) краї тканини, загнуті на зворотну сторону, і вирізати ділянку всередині патрубків.

Вініл, яким заклинають на сторінках закордонних джерел, при перетині кордону Російської Федерації виявляється всього лише шкірозамінником (було у нас колись уродливе новоязове слово вініліскожа. Ось це воно і є.) Обробка вінілом (я вже так буду називати - для солідності) - справа недовге, але вимагає певного натхнення. З матчастини потрібні: контактний клей, як вже говорилося, і тепловий пістолет, в крайньому випадку - фен для волосся. Наносимо клей, розтягуємо вініл, де треба сильно розтягувати - гріємо повітрям, пригладжуємо, розгладжуємо, обрізаємо зайве і отримуємо зображене на фотці.

Після загибання країв вініл у внутрішні отвори під динаміки їх діаметр, природно, зменшується і тут дуже бажано не промахнутися, тому що видалити ці загнуті пелюстки не можна - все тут же злізе з лицьової поверхні. Поміряйте товщину вінілового штангенциркулем при підборі заготовки для патрубків: труба повинна бути ширша на дві товщини. Якщо все в порядку - вставляємо пищалки, приєднуємо назад проводи і ставимо обробки на місце. Я, зверніть увагу, для понту пофарбував розсіювачі пищалок у колір під назвою "Античний синій", але це не обов’язково. Дивимося на результат:

Для довідки - вся бодяга зайняла два дощових осінніх вечори.