Переговорний пристрій - пульт оперативного зв'язку

це нескладний переговорний пристрій допоможе вам оперативно налагодити зв'язок, стане в пригоді для телефонизації різних приміщень, виробничих площ. Дальність зв'язку переговорного пристрою залежить від опору лінії і може досягати трьох кілометрів.

Принципова його схема наведена на малюнку. У абонентів (всіх їх може бути 10) встановлені телефонні апарати, позначені на схемі ТА1—ТА10. Усі інші елементи об'єднані в пульт чергового телефониста (на малюнку показано, як виглядає пульт для трьох абонентів). На верхній панелі пульта знаходяться: вимикач і сигнальна лампа подачі живлення (SA12 і HL12); перемикачі та сигнальні лампи виклику абонентів (SA1—SA10 і HL1—HL10); кнопка виклику (SB1); світлодіод контролю справності лінії (HL11); вимикач звукового сигналу (SA11); роз'єм для підключення телефонної трубки (XS1).

Прослідкуємо, як працює пристрій у різних режимах. Припустимо, черговому необхідно поговорити з абонентом, у якого встановлено апарат ТА1. Для цього він переводить кнопку SB1 у положення “виклик”. При цьому змінний струм надходить на апарат ТА1 по ланцюгу: верхній вивід обмотки II трансформатора Т1, діоди VD1—VD4 і світлодіод HL11, замкнені контакти (нижні за схемою) кнопки SB1, нижні контакти перемикача SA1, апарат ТА1, нижній вивід обмотки II трансформатора. В телефонному апараті дзвонить дзвінок і світиться світлодіод HL11, сигналізуючи, що лінія справна. Абонент, почувши дзвінок, знімає трубку і може вести розмову з черговим телефонистом. У цьому випадку струм піде по ланцюгу: джерело живлення, апарат ТА1 (його мікротелефонна трубка), нижні контакти перемикача SA1, нормально замкнені контакти кнопки SB1, мікрофон ВМ1 і телефон BF1 трубки чергового, резистор R22, загальний провід джерела живлення. Якщо до розмови необхідно підключити ще одного абонента, його викликають аналогічним способом. У розмові може брати участь будь-яка кількість абонентів. Правда, при цьому гучність трохи знизиться.
А якщо абонент захоче викликати чергового телефониста? Тоді йому достатньо зняти трубку свого телефонного апарата. На базу транзистора VT1 через опір трубки апарата, нормально замкнені контакти перемикача SA1 і резистор R1 буде подано позитивну напругу. Транзистор VT1 відкриється, і загориться сигнальна лампа першого абонента HL1. Струмом, що протікає через цю лампу, буде створено падіння напруги на резисторі R12, і транзистор VT11 відкриється. На вивід 13 логічного елемента DD2.4 надійде сигнал 1, що дозволяє працювати звуковому сигналу. Черговий почує тональний виклик, побачить, що горить лампа HL1, переведе перемикач SA1 в інше положення і зможе вести розмову. А довгі гудки, які пролунають у трубці абонента, свідчать про справність лінії, про те, що черговий центрального пульта ні з ким не розмовляє.

А тепер поговоримо про роботу вузла звукового сигналу і гудків. На елементах DD2.1—DD2.3 мікросхеми DD2 зібрано генератор, що виробляє сигнал з частотою близько 400 Гц, а на елементах DD1.1—DD1.3 і транзисторах VT12, VT13 — генератор імпульсів з частотою 0,3...2 Гц. Якщо транзистор VT12 закритий, генератор формує довгі гудки (0,3 Гц); якщо ж цей транзистор відкритий, формуються короткі гудки (2 Гц). На логічному елементі DD1.4 сигнали двох генераторів сумуються і надходять у лінії телефонних апаратів (через дільник R18, R19), а також через логічний елемент DD2.4 на транзистор VT14, який навантажений на динамічну головку ВА1.

Якщо під час розмови зніме трубку ще хтось з абонентів, то почує короткі гудки, оскільки транзистор VT12 буде відкритий падінням напруги, створюваним розмовним струмом на резисторі R22 (близько 3 В). Черговий телефонист також почує короткі звукові сигнали, що формуються динамічною головкою ВА1, крім того, на пульті загориться сигнальна лампа. Він підключить абонента до розмови або попросить його покласти трубку і почекати, а потім викличе, як тільки лінія звільниться. За необхідності черговий може вимкнути звуковий сигнал вимикачем SA11.

Переговорний пристрій живиться від мережі. Трансформатором Т1 мережеву напругу знижують до 36 В (око використовується під час виклику) і до напруги 22 В. Це напруга випрямляється діодним мостом VD8—VD11, пульсації згладжуються конденсатором С5, потім напруга стабілізується стабілізатором на транзисторі VT15, включеним за схемою емітерного повторювача, і на стабілітронах VD6, VD7. На виході виходить постійне напруження 20В. Для ламп HL1—HL10 стабілізувати напругу необов'язково, тому вони живляться безпосередньо від випрямлювача VD8—VD11. Таке включення дозволило зменшити нагрів транзистора VT15. Мікросхеми DD1.2 живляться від простого параметричного стабілізатора VD5R24.

Деталі та конструкція. У пристрої застосовані широко поширені деталі. В якості мікросхем DD1, DD2, крім К155ЛАЗ, можна також використовувати мікросхеми типів К158ЛАЗ, К555ЛАЗ. Транзистори VT1—VT10 можуть бути будь-якими з серій КТ815Б, КТ603, КТ608, КТ3117; VT12, VT13 — будь-які з серій КТ201, КТ312, КТ315, КТ316, КТ603, КТ608; VT14 — КТ315, КТ603, КТ608, КТ815 з будь-якою буквою; VT15 — будь-який з серій КТ801. КТ815, КТ817, VT11 — КТ203, КТ208, КТ361 з будь-якою буквою. Світлодіод HL11 — будь-який з серій АЛ102, АЛ112, АЛ307, АЛ310. Усі конденсатори, крім С2, типу К50-6 або К50-16, С2 — КМ-6, К10-7в, К10-17. Усі резистори типу МЛТ. Перемикачі SA1—SA10, вмикач SA11, SA12 типу “тумблер” (МТД-1, ТП1-2, П1Т, МТ1); кнопка SB1 типу КМ-1, КМД-1, КП-3, П2К, а гніздо XS1 — СГ-5, вилка ХР1 — СШ5. Запобіжник FV1 — 0,15—0,5 А (залежить від кількості абонентів). В якості трансформатора живлення зручно використовувати вихідний трансформатор кадрувальної розгортки телевізора ТВК—110ЛМ. Обмотки, крім первинної, видаляють і намотують дві нові. Обмотка II повинна містити 410 витків дроту ПЕВ—2 0,12 мм, обмотка III — 250 витків ПЕВ-2 0,25 мм. При розбиранні трансформатора слід дотримуватися обережності, інакше можна обірвати виводи первинної обмотки. Транзистор VT15 встановлений на дюралюмінієвій пластині розмірами 40х20 мм — вона служить радіатором. В якості динамічної головки ВА1 або BF1 використано капсуль ТА-4 опором 65 Ом. Вугільний мікрофон ВМ1 — будь-якого типу, наприклад МК-16-У.

Телефонні апарати можуть бути, наприклад, ТАІ-66, ТАН-70. Якщо ви використовуєте апарат з несправним номеронабирателем, відключіть від нього провідники і підключіть їх до важільного перемикача так, щоб при опущеній трубці до лінії був підключений дзвінок через конденсатор ємністю 1 мк, а при піднятій — послідовно з'єднані мікрофон і телефон.

При перевірці та налаштуванні переговорного пристрою підбором резистора R23 встановлюють бажаний тон звукового сигналу. Резистор R22 підберіть такий, щоб при протіканні розмовного струму через нього і апарат падіння напруги складало не менше 3 В.

Для з'єднання телефонних апаратів з пультом чергового телефониста можна використовувати будь-який провід.