Простий УКВ ЧМ приймач

Пропонований читачам УКВ ЧМ приймач (див. малюнок) виконаний на базі радіоприйомного пристрою прямого перетворення з ФАПЧ, розробленого свого часу радіолюбителем з Краснодару А. Захаровим (див. "Радіо", 1985, № 12, с. 28-30).

Радіочастотний каскад приймача зібраний на транзисторі VT1 і представляє собою перетворювач частоти з поєднаним гетеродином, виконуючи одночасно функції синхронного детектора. Антеною приймача слугує провід головного телефону. Прийнятий нею сигнал радіомовної станції надходить на вхідний контур L1C2, налаштований на середню частоту прийнятого УКВ діапазону (70 МГц) і далі на базу транзистора VT1. Як гетеродин, цей транзистор включений за схемою ОБ, а як перетворювач частоти - за схемою ОЕ. Гетеродин перестраюється в діапазоні частот 32,9...36,5 МГц, так що частота його другої гармоніки лежить у межах радіомовного УКВ діапазону (65.8...73 МГц). Контур L2C5 налаштований на частоту вдвічі меншу, ніж вхідний контур L1C2, а оскільки перетворення відбувається на другій гармоніці гетеродина, різниця частоти виявляється в звуковому діапазоні частот. Підсилення сигналу різницевої частоти забезпечує той же транзистор VT1, який, як синхронний детектор, включений за схемою ОБ.

Підсилювач 3Ч приймача двокаскадний. Каскад попереднього підсилення виконаний на транзисторі VT2, а каскад підсилення потужності - на транзисторі VT3. Прослуховують прийняті передачі на головному телефоні BF1 (ТМ-4). Вихідна потужність підсилювача 3Ч на навантаженні опором 8 Ом при живленні від одного елемента А332 (1,5 В) - 3 мВт, що цілком достатньо для роботи на головному телефоні. Струм, що споживається приймачем від джерела живлення, не перевищує 10 мА.

Приймач можна зібрати в будь-якому малогабаритному корпусі. Монтаж навісний. Резистори - МЛТ-0,125, оксидні конденсатори - К50-6, підстроювальні - будь-які з повітряним діелектриком, решта КМ, КЛС. Катушки L1 і L2 безкаркасні. Внутрішній діаметр намотки - 5, крок - 2 мм. Катушка L1 містить 6 (з відводом від середини), а L2 - 20 витків дроту ПЕВ-2 0,56. Катушки L3, L4 містять по 200 витків дроту ПЕЛ 0,06. Їх намотують на феритовому (М400НН) стержні діаметром 2 і довжиною 10 мм у два проводи. Транзистор VT1 можна замінити на КТ3102Б, при цьому чутливість приймача підвищиться.

Налаштування приймача починають з підсилювача 3Ч. Режим роботи транзисторів VT2, VT3 встановлюють підбором резистора R5 до отримання колекторного струму спокою транзистора VT3, рівного 6...9 мА. Режим гетеродина регулюють підбором резистора R1, рівень другої гармоніки гетеродина - конденсатора С6. Межі прийнятого діапазону частот встановлюють зміною індуктивності котушки L2. Вхідний контур налаштовують конденсатором С2, орієнтуючись на максимальну смугу утримання сигналів прийнятих радіостанцій. По діапазону приймач перестраюють конденсатором С7.

Рекомендації з налаштування: C7 особливо не крутити. Замість цього ловити станцію зміною довжини (індуктивності) котушки L2. Конденсатор C2 слугує для точної настройки. Коли впіймали станцію, то крутите C2, поки звук не стане зрозумілим. Також, можливо, доведеться підібрати живлення приймача. Оскільки 1,5 В, зазначених на схемі, в моєму випадку було недостатньо. Запустив приблизно від 7 Вольт. Можна ще додати антену до нижнього за схемою, виводу конденсатора C1.? Але це якщо зовсім глухо.

Список радіоелементів