Детектор СВЧ-поля

Мною виготовлено велику кількість детекторів СВЧ-поля різної конструкції і після статті в "РЛ" N 11/92, вирішив поділитися своїм досвідом у цій області.

По-перше, у згаданій статті є дві прикрі неточності. Перша — номінал R24 — 820 Ом, друга — в тексті ніде не вказано, що катод VD1 з'єднується екраном сигнального кабелю з "землею" безпосередньо біля VT1 (для зменшення наведень по шині "земля").

СВЧ-голівка складна для повторення в домашніх умовах, оскільки потрібні токарні та фрезерні операції, тому краще зробити рупорну антену (рис. 1). Вона простіша і не потрібен дефіцитний фторопласт. Хвилевід і рупор можна виконати з тонкої міді або олов'яної жерсті. Можна використовувати і фольгований склотекстоліт, попередньо відполірувавши фольгу і покривши її спиртоканифольним флюсом (щоб не окислялася).

Прямо під антеною кріпиться плата з деталями. Схем обробки існує дуже багато, але рекомендую показану на рис.2, яка не потребує регулювань і не має елементів налаштування.

В заключення хочу попередити про необхідність обережного поводження з СВЧ діодами. Вони бояться електростатичного електрики і при пробої чутливість по СВЧ-полю падає на порядок і більше. Підступність ситуації в тому, що при перевірці тестером пробитий електростатикою діод поводиться точно так само, як і справний. Тому при роботі з СВЧ діодами треба дотримуватись тих же заходів обережності, що і при роботі з МОП-транзисторами.